Від Аттіли до Чингіз-хана (алани і тюркомовні номади Євразії).

   Монографію присвячено іраномовному населенню Євразійського степу – аланам-асам (ясам), які з кінця V до початку XІІІ ст. входили до складу державних утворень номадів як тюркського, так й угорського та протомонгольского походження і становили вагомий прошарок серед осілого населення степу та лісостепу, відомого у письмових джерелах під узагальнюючими назвами – анти, перевізники, буртаси та бродники. У монографії акцентовано увагу не лише характері взаємовідносин між кочівниками-завойовниками і підкореними ними аланами-асами, а й зроблено спробу пов’язати політичні події раннього та розвинутого середньовіччя, що відбувалися на теренах Євразійського степу, з особливостями етнічного розвитку аланів-асів. Розглянуто також питання участі аланів-асів в етногенезі середньовічних народів Євразії. Приклад з аланами-асами свідчить про те, що осіле населення степу в соціальній структурі державних утворень кочівників традиційно посідало більш низький рівень, ніж номади, хоча при певних обставинах політичного характеру ця закономірність могла порушуватись. Таким чином, у роботі доводиться, що співіснування у степу кочових скотарських і осілих землеробських економічних систем – це закономірність, а перехід від рухомого пасторального господарства до осілого землеробського – вимушена необхідність.