Віта Голод та Дмитро Бурцев для The Diplomat – “China’s Drone War in Ukraine”
Монополія на компоненти: навіть при власному виробництві, до 97% комплектуючих українських дронів походять з КНР. Росія, своєю чергою, отримує через Китай понад 75% критичного імпорту для свого ВПК.Війна як лабораторія: Пекін уважно аналізує ефективність своїх систем проти західних засобів РЕБ, адаптуючи ці дані для модернізації армії перед потенційним зіткненням у Тихому океані.Гібридна зброя: комерційні дрони DJI стали стандартом розвідки. Пекін зберігає «двосторонню нейтральність», отримуючи прибутки та дані від обох сторін, водночас маючи важіль миттєвої зупинки поставок.Західна безпорадність: спроби замінити китайські БпЛА західними аналогами наразі провалюються через високу ціну та низькі темпи виробництва, що не відповідають масштабам війни на виснаження.Семінар з методів цифрового сходознавства “Кластеризація текстових даних за допомогою GoogleColab”
23 січня 2026 року відбувся науковий семінар з методів цифрового сходознавства на тему “Кластеризація текстових даних за допомогою GoogleColab”. Кандидат філологічних наук Вікторія Мусійчук ознайомила колег із основами роботи в GoogleColab та показала практичний кейс кластеризації текстів з акцентом на особливостях для східних мов.
Круглий стіл «Східна Європа за часів Ахмеда ібн Фадлана: до 130-річчя від дня народження А. П. Ковалівського», 11 грудня 2025 р.
1 лютого 2025 року виповнилося 130 років від дня народження видатного українського сходознавця Андрія Петровича Ковалівського (1895–1969) – доктора історичних наук, професора, заслуженого діяча науки Української РСР. Андрій Петрович став відомим у науковому світі, насамперед, завдяки дослідженню твору («Записки») середньовічного арабо-мусульманського автора Ахмеда ібн Фадлана про подорож посольства халіфа ал-Муктадіра із Багдада до Волзької Булгарії (921–922 рр.) – унікальної писемної пам’ятки, яка стала незамінним джерелом відомостей про народи Східної Європи у добу раннього Середньовіччя. Найкращі роки життя А. П. Ковалівського пов’язані з Україною, зокрема з м. Харковом, де він плідно працював у Харківському державному університеті (нині Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна). У зв’язку з цим учена рада Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України ухвалила рішення відзначити 130-річний ювілей А. П. Ковалівського і присвятити цій події круглий стіл «Східна Європа за часів Ахмеда ібн Фадлана: до 130-річчя від дня народження А. П. Ковалівського», який відбувся 11 грудня 2025 року і пройшов в онлайн-форматі.
Засідання відкрила доповідь завідувача кафедри нової та новітньої історії Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, д. і. н., іноземного члена Болгарської академії наук, професора М. Г. Станчева «Професор Харківського державного університету А. П. Ковалівський: основні етапи життя (1895–1969)». М. Г. Станчев зупинився на віхах життєвого шляху А. П. Ковалівського, навівши при цьому маловідомі факти з життя його батьків і членів родини. Доповідач відзначив, що А. П. Ковалівський спочатку навчався на фізико-математичному факультеті Харківського університету, але потім продовжив навчання в Лазаревському інституті східних мов, де серед викладачів Андрія Петровича був А. Ю. Кримський. Повернувшись до Харкова, у 1922 році Андрій Петрович завершив свою освіту на романо-германському відділенні Харківського інституту народної освіти (так у цей час називався Харківський університет). Після того він працював у музеї Слобідської України та в інших установах Харкова, став одним із організаторів Всеукраїнської наукової асоціації сходознавців (ВУНАС). У 1934 р. А. П. Ковалівський переїхав до Ленінграда і розпочав свою діяльність в якості співробітника Інституту сходознавства АН СРСР – широку наукову славу Андрію Петровичу приніс переклад твору Ібн Фадлана, здійснений ним у ці роки. Проте 1938 р. Андрій Петрович став жертвою маховика сталінських репресій: несправедливо засуджений, він опинився у п’ятирічному засланні. Уже після ГУЛАГу, в 1945 р. Андрій Петрович повернувся до Харкова. З 1951 по 1964 р. А. П. Ковалівський очолював кафедру нової історії, а в 1964–1969 рр. керував кафедрою середніх віків Харківського університету. Наприкінці свого виступу М. Г. Станчев відзначив, що А. П. Ковалівський запам’ятався нам як людина, до кінця віддана науці.
Активну участь в обговоренні доповіді М. Г. Станчева взяв відомий український індолог, д. і. н., професор кафедри нової та новітньої історії Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна О. О. Чувпило, який особисто був знайомий з Андрієм Петровичем з 1967 р. У своєму виступі Олександр Олександрович поділився власними враженнями від спілкування з А. П. Ковалівським. О. О. Чувпило, зокрема, зазначив, що про А. П. Ковалівського було написано чимало. Серед авторів, які зверталися до постаті видатного вченого, був професор С. І. Сидельников – після А. П. Ковалівського він очолював кафедру нової та новітньої історії Харківського університету. На цій кафедрі працював учень професора А. П. Ковалівського індолог Ю. Г. Литвиненко. Окрім того, до числа учнів Андрія Петровича належить відомий український тюрколог І. Ф. Черніков. Всі вони залишили публікації про свого вчителя. Не можна не згадати і сходознавця з Одеси Д. П. Урсу, який став автором низки статей про А. П. Ковалівського. Серію розвідок про А. П. Ковалівського оприлюднили також харківські дослідники Л. О. Чувпило, Н. М. Малиновська, А. І. Мітряєв. О. О. Чувпило особливо відзначив міжнародну наукову конференцію, присвячену 100-річчю від дня народження А. П. Ковалівського, що відбулася 1995 р. в Харкові. Її натхненником був А. І. Мітряєв, а одним із організаторів конференції виступив Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України, тодішній директор якого, академік О. Й. Пріцак, взяв активну участь у її підготовці й роботі. Праці учасників конференції були видані в спеціальному випуску журналу «Східний світ», який відкривався великою статтею А. І. Мітряєва про А. П. Ковалівського. Доповідач зазначив, що попри значну кількість праць, присвячених Андрію Петровичу та його науковому доробку, у вивченні життя і творчості А. П. Ковалівського залишається чимало білих плям.
Засідання круглого столу продовжив старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, к. і. н. В. Г. Балушок із доповіддю «А. П. Ковалівський і культурний, ментальний, фізичний спадок степових народів в Україні». Доповідач, насамперед, підкреслив, що в українській культурі й ментальності завжди був присутній Схід. Етноси східного походження не тільки проходили повз українські землі, а й залишалися тут, утворюючи окремі етнічні групи (гагаузи, севрюки тощо). Ціла низка елементів у традиційній культурі українців сприймаються як питомо українські, хоча своїм походженням вони пов’язані зі Сходом. У якості прикладу Василь Григорович навів українські музичні традиції. За його словами, так само, як у кочівників, велику роль в українській культурі відводиться коневі. У цьому ж контексті можна також згадати образ тополі в українському фольклорі, що має аналоги в культурі тюркських народів; образ сокола в українських думах, який засвідчує очевидні паралелі у фольклорі тюркських та іранських народів; певні риси поховального обряду українців, що знаходять відповідники в культурі народів Степу. До степових впливів в українському фольклорі дослідник відніс також образ жінки-воїна. Паралелі простежуються в матеріальній культурі, ментальності, моделі поведінки тощо. Усе це дало підстави В. Г. Балушку вести мову про давній ірано-тюркський субстрат в етногенезі українців, що дуже збігається з ідеями А. П. Ковалівського на ранньому етапі його наукової діяльності.
З доповіддю «Печеніги Північного Причорномор’я за даними письмових джерел» від Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України виступив відомий український історик д. і. н. О. Б. Головко. Доповідач відзначив ґрунтовність підходу А. П. Ковалівського до вивчення арабських середньовічних джерел, особливо до підготовки перекладу такої значущої і складної писемної пам’ятки, як «Записка» Ахмеда ібн Фадлана про подорож посольства багдадського халіфа до Волзької Булгарії. На підставі аналізу матеріалів східних, давньоруських, візантійських і західноєвропейських джерел О. Б. Головко показав процес появи печенігів на території українських степів і лісостепів, особливості їхніх взаємин із сусідніми країнами і народами, зупинився на аналізі часу й обставин втрати згаданими кочівниками гегемонії в Північному Причорномор’ї. Вчений також узяв участь в обговоренні виступів інших учасників наукової зустрічі, поділився спогадами про час свого навчання і роботи на історичному факультеті Харківського університету.
Після перерви засідання круглого столу продовжив відомий український археолог к. і. н., доцент Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди В. В. Колода з доповіддю «Відносини населення Хозарського каганату і східних слов’ян в контактній зоні Сіверського Дінця (основні висновки археологічних досліджень кінця ХХ – початку ХХІ ст.)». У своїй доповіді дослідник наголосив, що «Повість минулих літ» неодноразово відзначала контакти хозар із племінними союзами слов’ян – із полянами, сіверянами, в’ятичами тощо. Традиційно ці взаємини намагалися розглядати в негативному руслі, наголошуючи на агресивності кочового світу, представленого хозарами. Але, як підкреслив В. В. Колода, дані археологічних розкопок у басейні Сіверського Дінця під Харковом це не підтверджують. Навпаки, спостерігався значний вплив кочового світу на слов’янські поселення, що проявилося в господарському, соціальному та культурному аспектах. Спостерігався і зворотний процес – впливи йшли від слов’ян на носіїв салтівської культури, але в менших масштабах.
Завідувач відділу археології Харківського історичного музею ім. М. Сумцова к. і. н. В. С. Аксьонов виступив із доповіддю «Нові дані про аланське населення Верхнього Салтова хозарського історико-культурного періоду». Дослідник зазначив, що у Вехньому Салтові було виявлено два антропологічні типи, що може свідчити про певну строкатість у походженні населення. Проте тут переважав доліхокранний європеоїдний тип. За словами доповідача, аналогічну картину ми спостерігаємо і на інших катакомбних могильниках салтівської культури. Збереженню цього фактора, на думку В. С. Аксьонова, сприяв незмінний раціон харчування, про який є згадки у творі Ібн Фадлана. Дані аналізу ДНК свідчать про генетичний зв’язок населення Верхнього Салтова як із Північним Кавказом, так і з Центральною Азією, але у Верхньому Салтові чисельно переважав перший тип населення.
Завершив засідання круглого столу виступ модератора д. і. н., професора О. Б. Бубенка, який представляв одночасно установи двох академій – НАН України і Болгарської академії наук. У своїй доповіді «Внесок А. П. Ковалівського у дослідження походження населення Волзької Булгарії» Олег Борисович зазначив, що аналіз письмових джерел, започаткований А. П. Ковалівським, у поєднанні з науковими дискусіями, дає підстави вважати, що лише одне з чотирьох зафіксованих племен Волзької Булгарії мало власне булгарське, тобто прототюркське походження. Тому особливу увагу було приділено походженню трьох інших племінних груп: барсула, есегел та сувар. Барсула (баранджар) розглядаються як нащадки барсілів, які у ранньому Середньовіччі мешкали на Східному та Центральному Передкавказзі; їхнє походження доцільно пов’язувати з народами хозарського кола. Есегел ідентифікується як етнічна група середньоволзького походження, імовірно нащадки фінно-угорських племен, що увійшли до складу булгарського союзу. Суваз (сувар), як справедливо вважав А. П. Ковалівський, за низкою джерел, були спадкоємцями савірів, відомих на Східному Кавказі та в Передкавказзі у VI–VII ст., і на ранніх етапах історії Волзької Булгарії проживали на лівому березі Волги. У підсумку було підкреслено, що ідеї А. П. Ковалівського про поліетнічний характер політичного об’єднання Волзька Булгарія продовжують підтримуватись сучасними істориками, археологами, лінгвістами та етнологами.
У дискусіях взяли участь О. Б. Головко, В. Г. Балушок, В. В. Колода, В. С. Аксьонов та О. Б. Бубенок. Науковці висловили одностайне задоволення з приводу того, що круглий стіл, присвячений пам’яті А. П. Ковалівського, вдалося провести попри складні виклики воєнного часу. Було зазначено, що всі доповіді учасників заслуговують на увагу і мають бути оприлюднені для ширшого загалу. О. Б. Бубенок звернув увагу на те, що теперішній круглий стіл – третій за ліком науковий захід, проведений Інститутом сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України на честь А. П. Ковалівського. Так, у 1995 р. Інститут був співорганізатором конференції у Харкові, присвяченої сторіччю А. П. Ковалівського. У 2015 р. Інститут сходознавства виступив організатором ХІХ Сходознавчих читань А. Кримського, приурочених до 120-річчя від дня народження Андрія Петровича. Цій же події було присвячено окремі числа періодичних видань Інституту: четвертий номер журналу «Східний світ» за 2015 р. та 13-й том щорічника «Хозарський альманах».
На засіданнях круглого столу також були присутні дослідники: Л. О. Чувпило (к. і. н., доц., Україна), Ц. Й. Степанов (д. н., проф., Болгарія), М. М. Волощук (д. і. н., проф., Україна), О. В. Файда (к. і. н., доц., Україна), Ю. І. Петрова (к. ф. н., с. н. с, Україна), В. В. Приймаченко (Україна).
Д.і.н., проф. Бубенок О. Б.
Повний запис круглого столу можна переглянути на YouTube каналі Інституту сходознавства ↵
Вшанування пам’яті професора Київського університету Св. Володимира Бориса Григоровича Курца (1885 – 1939?). До 140-річчя з дня народження
Китайська цивілізація: традиції та сучасність : матеріали ХІХ міжнародної наукової конференції
Лекція Маргарити Араджионі “Обрядовий хліб у зимових святах Маріупольських греків”
про давні та сучасні способи приготування обрядового хліба та святкових пирогів; як відзначали Різдво Христове (7 січня) та Новий рік за старим стилем (14 січня – свято Ай-Василя); традиції святвечора: христославлення, колядування та ритуали очищення, які збереглися у пам’яті старшого покоління; як звичаї трансформувалися протягом поколінь та адаптувалися до сучасних умов.
Учасники лекції змогли зануритися в атмосферу традиційних зимових свят, почути старовинні колядки та відчути неповторний зв’язок поколінь.В університеті Шевченка відкрили відновлений портрет репресованого українського сходознавця Бориса Курца
Інститут сходознавства відроджує наукову спадщину: у Шевченковому університеті відкрили відновлений портрет видатного сходознавця Бориса Курца
Київ, 16 грудня 2025 — У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулася урочиста церемонія відкриття реконструйованого портрета Бориса Григоровича Курца (1885–1939), видатного українського історика, сходознавця та педагога, який був репресований у 1938 році. Ця подія стала можливою завдяки активній ролі Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України у реалізації проєкту відродження спадщини цього легендарного дослідника Сходу.
Повернення портрета Курца стало символічним актом відновлення в українській академічній та суспільній пам’яті однієї з найяскравіших наукових фігур ХХ століття. Борис Курц закінчив Університет святого Володимира у Києві з золотою медаллю за письмову роботу на тему російсько-китайської торгівлі. Він став фундатором напряму досліджень економічної історії, я його праці й досі залишаються цінним джерелом для дослідників торговельних та дипломатичних відносин між Європою та Азією в ранньомодерну епоху.
Окрім наукової роботи, Курц був талановитим педагогом. З 1914 року викладав у Київському університеті святого Володимира, а також був професором Київського комерційного інституту, згодом Київського інституту народного господарства (1921–1924) та Київського археологічного інституту (1918-1924). Із 1920 року читав лекції у Географічному інституті та на прискорених педагогічних курсах. Його дослідження з історії торгівлі та економічної історії Сходу набули широкої популярності серед студентства. 1924 – 1925 роки – керував Семінаром підвищеного типу зі сходознавства при Київському торговельно-промисловому технікумі. В рамках цього семінару відбувалася підготовка молодих дослідників-сходознавців, деякі з яких стали видатними науковцями. У 1925 році Борис Курц власними коштами видав збірник «Сходознавство» (який нині видає Інститут сходознавства, підтримуючи тяглість традиції). Співпрацював з Київською філією Всеукраїнської Наукової асоціації сходознавців (1925—1930). В 1930-34-х рр. — співробітник Комісії для дослідів з історії Близького Сходу і Візантії при Всеукраїнській академії наук. Працював на ниві синології, зокрема досліджував державну монополію Росії у торгівлі з Китаєм у 17-18 ст.
Потужна наукова діяльність Курца була перервана більшовицькими репресіями. У 1938 році його було арештовано за сфабрикованими звинуваченнями у контрреволюційній діяльності. Його викреслено з офіційної історії на багато десятиліть — це була типова практика комуністичного режиму щодо українських науковців, яких обвинувачували у «буржуазному націоналізмі» та «ворожості до СРСР». Доля самого Курца і дата його смерті й досі залишаються невідомими. Завдяки пошуковій роботі доктора філософських наук Віктора Кіктенка, яку він розпочав ще будучи аспірантом, та його наполегливості було зібрано матеріали біографії Бориса Курца, відомості про його праці та повернуто з російських архівів спецслужб єдине фото вченого. На базі цієї світлини за допомогою штучного інтелекту і було відтворено портрет, який прикрасив галерею видатних випускників Шевченкового університету та зайняв почесне місце навпроти свого вчителя Митрофана Довнар-Запольського.
Урочисту церемонію розпочав виконувач обов’язків декана історичного факультету КНУ, доктор історичних наук Тарас Пшеничний, який зазначив, що історія – це передусім історія людей, тому відновлення пам’яті про видатних українців відкриває завісу минулих подій, дозволяє нам глибше пізнати власне минуле. Борису Курцу довелося жити й творити у той складний період української історії, коли натхненна наукова праця замість винагороди ставала вироком. Однак сучасне суспільство має почути історичну правду та повернути пам’ять про видатних українців.
У своєму виступі виконувач обов’язків директора Інституту сходознавства, доктор філософських наук Віктор Кіктенко представив Бориса Курца як одного з архітекторів сучасного українського сходознавства як самостійної наукової галузі. На його думку, праці вченого були не просто історичним описом фактів, а становленням методологічної та теоретичної основи для подальших поколінь дослідників. Повернення праць Бориса Курца в науковий обіг — це засвідчення тривалої роботи щодо виконання місії Інституту сходознавства відновити, зберегти та примножити здобутки українського сходознавства.
Присутній на церемонії директор Національного інституту стратегічних досліджень доктор філологічних наук, сходознавець Олександр Богомолов визначив центральну метафору історії України як палімпсест, коли нашарування подій, людей і фактів не раз намагалися стерти, переписати або заборонити. Директор НІСД наголосив, що в Україні, як ніде більше в Європі, виявляються численні приклади того, як певні періоди, постаті та цілі традиції було викреслено з офіційної історичної нарації. Борис Курц — один із тих випадків, коли важливий обсяг наукових знань та людської творчості було практично стерто з суспільної пам’яті через політичний диктат. Повернення портрета і переосмислення його значення — це один із кроків до розшифрування цього палімпсесту історичного полотна.
Сучасна роль Інституту сходознавства у відновленні та популяризації спадщини Курца демонструє інституційне зобов’язання щодо деколонізації української науки та повернення в суспільну свідомість тих імен, які були викреслені сталінським терором. Портрет вченого не просто художній об’єкт, а символ насильницької політики забування, яку проводив Радянський Союз. Проєкт реконструкції портрета Бориса Курца символізує кілька критично важливих аспектів. По-перше, це — акт справедливості, при якому Інститут сходознавства і Університет Шевченка виявляють готовність до активної ролі в подоланні білих плям в історії та убезпеченні видатних постатей науки від викреслення та забування. По-друге, це демонстрація того, що сучасна українська наука вмотивована кидати виклик офіційним наративам, які замовчували неприємні сторінки радянської історії та придушували голоси незалежних мислителів.
На фоні вторгнення і воєнної кризи, в якій опинилася Україна з 2022 року, вшанування таких постатей, як Борис Курц, набуває глибокого символічного та практичного смислу. Це засвідчення прагнення відновити історико-культурне багатство нації, яке намагались загубити крізь десятиліття окупації та фальшування. Портрет став символом оновлення історичної пам’яті, повернення до витоків власної наукової традиції та вірності тим ідеалам академічної свободи і критичного мислення, за які боровся Борис Курц та його покоління.
На церемонії були присутні науковці, викладачі, студенти, представники преси.
Семінар з методів цифрового сходознавства “Використання Voyant tools для огляду літератури”
5 грудня 2025 року відбувся науковий семінар з цифрового сходознавства на тему “Використання Voyant tools для огляду літератури”. Старший науковий співробітник, кандидат економічних наук Ольга Дроботюк представила свій алгоритм роботи з науковою літературою на прикладі бази Scopus з використанням інструментів GoogleColab, VoyantTool, NotebookLM.
Запрошуємо до публікації у журналі “Східний світ”, №2, 2026
Шановні колеги!
Запрошуємо до публікації у журналі “Східний світ”, №2, 2026. Реченець: 1 березня 2026 р.
Журнал публікує статті, присвячені актуальним проблемам історії і сучасності країн Сходу, східним мовам і літературам, контактам України з країнами Сходу, а також рецензії. Вітаються також публікації, присвячені кримським студіям, східним діаспорам у різних куточках світу. Публікуються як оригінальні статті вітчизняних і закордонних авторів, так і переклади історичних, релігійних і літературних пам’яток Сходу.
“Східний світ” внесено до категорії “А” Переліку наукових фахових видань України, входить до міжнародних наукометричних баз Scopus (Q2) та Web of Science.
З вимогами до авторів можна ознайомитися на веб сторінці видання: https://oriental-world.org.ua/index.php/journal/for-authors